Як зареєструвати аграрне підприємство?

Економіка України починає поступово оживати після понад 3 місяців повномасштабної війни. Лише за ці три місяці по всій країні було зареєстровано більше 30 тисяч підприємств. Одним із найпопулярніших секторів економіки є виробництво сільскогосподарської продукції.

Попри таку популярність, зареєструвати аграрне підприємство не так просто. Є різні форми аграрних підприємств, які можуть бути доречними для одного виду діяльності, але не підходити до іншого. Також вимоги до аграрних підприємств відрізняються: деякі види підприємств не передбачають можливість найму працівників, інші ж обмежують можливість збуту продукції. До того ж, треба враховувати неоднакові процедури для реєстрації аграрних підприємств.

Відповідно постають питання: як зареєструвати своє аграрне підприємство? Яка форма буде краще? І яка між ними різниця?

Щодо можливої форми реєстрації аграрного підприємства та про їхні особливості, – розповів Дрозюк Владислав, молодший юрист компанії «Legal Partner».

Найпопулярнішими формами для реєстрації аграрних підприємств є фермерське господарство, сільськогосподарський кооператив та приватні підприємства.

  • Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. (ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про фермерське господарство»)

Право на створення такого підприємства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, та виявив бажання створити фермерське господарство. Окрім цього, для державної реєстрації фермерського господарства (ФГ) також необхідно:

1) мати земельну ділянку на праві користування або у приватній власності;

Дана вимога передбачена ст. 8 ЗУ «Про фермерське господарство». Це означає, що земельні ділянки мусять мати усі члени ФГ. Хоча на практиці не виникає проблем, коли ділянку має хоча б один із них. Якщо земельні ділянки відсутні у членів ФГ, то таку ділянку доведеться набути у власність або на праві користування.

2) виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку;

Тобто ФГ не слід створювати лише для торгівлі чи надання послуг. Фермерське господарство може купувати продукцію, товари в інших суб’єктів для подальшого продажу, але це не може бути основним видом діяльності.

Попри це, законодавство не містить якогось відсоткового обмеження щодо видів діяльності.

З цього випливає: якщо виробництво продукції займає менший відсоток, ніж інша діяльність підприємства, це не буде порушенням вимог законодавства.

3) пам’ятати, що трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів;

Це є особливою рисою фермерського господарства. Наприклад, у ТОВ засновники підприємства беруть участь шляхом вкладання власних внесків до статутного капіталу підприємства, а у фермерському господарстві шляхом колективної праці.

4) майте на увазі, що фермерське господарство може бути створене лише громадянами, які є родичами або членами сім’ї.

Ця вимога є необхідною, якщо кілька осіб планують створити фермерське господарство. Крім того, обмеження щодо кількості фермерських господарств, які може створити особа, в законі відсутнє.

Фермерське господарство, згідно із законодавством, буває двох видів: фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, та фермерське господарство без статусу юридичної особи (реєструється як ФОП).

Відмінність полягає у документах, необхідних для реєстрації підприємства. Так, для реєстрації ФГ без статусу юридичної особи, голова сімейства реєструється як ФОП, а із членами сім’ї укладає договір про створення сімейного фермерського господарства (такий договір підлягає нотаріальному посвідченню). Якщо ФГ одноосібне, то замість договору, особа має подати декларацію про створення сімейного фермерського господарства.

Для реєстрації ФГ, як юридичної особи, потрібен статут підприємства. В статуті зазначаються: найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього (лист Мінюсту № 10575/8.4.3/32-19 від 25.11.2019 «Щодо порядку державної реєстрації сімейних фермерських господарств»).

Щодо особливостей ведення ФГ у формі ФОП:

  • голова ФГ відповідає за зобов’язаннями всім своїм майном, а також своєю часткою у спільному майні подружжя;
  • все майно ФГ належить особі на праві приватної власності, відсутній поділ на майно підприємства та майно особи;
  • у разі припинення діяльності ФГ, зобов’язання не зникають;
  • члени ФГ не повинні укладати договори для користування земельною ділянкою фермерського господарства;
  • весь врожай ФГ є спільною сумісною власністю;
  • можливість перебування на єдиному податку 4 групи.

До того ж, щоб фермерське господарство перебувало на єдиному податку 4 групи, воно має дотримуватися таких вимог:

1) здійснювати виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;

2) провадити господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;

3) площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно;

4) не використовувати працю найманих осіб;

Попри це, відповідно до абзацу 4 ч. 5 ст. 1 ЗУ «Про фермерське господарство» залучення сімейним фермерським господарством інших громадян може здійснюватися для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов’язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань чи навичок.

До того ж, згідно із ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про фермерське господарство», у разі виробничої потреби, фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).

Тобто, законодавство передбачає можливість залучення не членів сім’ї до роботи у ФГ на основі контракту, але тоді це виключає можливість перебування на єдиному податку 4 групи.

5) членами фермерського господарства є лише члени сім’ї.

Крім того, фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови, що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім’ї відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України (СК).

Згідно із ч. 2 ст. 3 СК, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Тобто, сім’єю можуть вважатися особи, які спільно проживають з особою, але не є його родичами.

Якщо ФГ не відповідає вищезгаданим критеріям, воно може претендувати на перебування на єдиному податку 2 або 3 групи.

  • Сільськогосподарський кооператив – юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які є виробниками сільськогосподарської продукції і добровільно об’єдналися на основі членства та на засадах самоврядування, для провадження спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб (абзац 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про сільськогосподарську кооперацію»).

Згідно із ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про сільськогосподарську кооперацію», сільськогосподарські кооперативи бувають двох видів: кооператив, що здійснює діяльність з метою одержання прибутку та кооператив без мети одержання прибутку.

Для здійснення підприємницької діяльності слід обрати сільськогосподарський кооператив, що здійснює діяльність з метою одержання прибутку, тому що, згідно закону, кооператив без мети одержання прибутку:

  • не здійснює виробництво продукції;
  • надає послуги виключно своїм членам;
  • не має право власності на сільськогосподарську продукцію, яка заготовлюється, переробляється, постачається, збувається (продається) таким кооперативом.

Основними видами діяльності сільськогосподарського кооперативу є виробництво, переробка, заготівля, закупівля, зберігання, збут, продаж сільськогосподарської продукції, постачання засобів виробництва і матеріально-технічних ресурсів та інші види сервісного обслуговування членів кооперативу, зокрема надання технологічних, транспортних, меліоративних, ремонтних, будівельних послуг, послуг з ветеринарного обслуговування тварин і племінної роботи, з бухгалтерського обліку і аудиту, науково-консультаційного обслуговування.

При реєстрації сільськогосподарського кооперативу засновники можуть вказати одну або більше видів діяльності. Крім цього, для реєстрації кооперативу необхідне рішення установчих зборів про утворення сільськогосподарського кооперативу та статут.

Засновниками сільськогосподарського кооперативу можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, але таких осіб має бути не менше трьох.

Також важливо те, що сільськогосподарський кооператив може надавати послуги, здійснювати операції, зокрема із закупівлі сільськогосподарської продукції, постачання засобів виробництва і матеріально-технічних ресурсів, з особами, які не є членами сільськогосподарського кооперативу, за умови, що сумарна вартість таких послуг та операцій не перевищує 20 відсотків загальної виручки кооперативу за рік.

Щодо вступу нових учасників до кооперативу. Новий учасник повинен подати письмову заяву до сільськогосподарського кооперативу, а також сплатити вступний внесок та вклад у порядку та розмірах, визначених відповідно до статуту такого кооперативу.

  • Приватне (сільськогосподарське) підприємство (ПП) – це підприємство, яке за організаційно-правовою формою належить до категорії „приватне підприємство”, та основним видом діяльності якого є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції.

Згідно із ч. 1 ст. 113 Господарського кодексу, приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання – юридичної особи.

Для реєстрації приватного підприємства також є необхідним статут. Засновником ПП може бути як одна, так і кілька осіб (фізична та/або юридична особа).

Щодо особливостей приватного підприємства:

  • майно підприємства формується на основі переданого до статутного капіталу майна;

Тобто, у разі виникнення зобов’язання у підприємства, стягненню підлягає тільки майно такого підприємства, на відміну від фермерського господарства.

  • лише власник розпоряджається майном підприємства;
  • немає обмеження щодо використання праці найманих працівників;
  • відсутність обмежень пов’язаних з формуванням статутного фонду.

Окрім вищезгаданих форм, іноді використовуються такі організаційно-правові форми як Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) та Акціонерне товариство (АТ).

Такі форми підприємства є раціональними у випадку великих підприємств, які виготовляють велику кількість продукції, та мають серед сфер діяльності не лише виготовлення сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України (ГКУ), товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном.

Серед основних рис:

  1. кількість учасників не обмежена;
  2. учасники несуть відповідальність лише в межах, внесених у власність товариства, вкладів;
  3. майно товариства та майно учасників існують окремо;
  4. товариство не несе відповідальність за зобов’язаннями учасників.

Згідно із ч. 2 ст. 80 ГКУ, акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій, крім випадків, визначених законом.

Серед основних рис:

  1. статутний капітал, поділений на частки однакової номінальної вартості, права на цю частку посвідчуються акціями;
  2. товариство не несе відповідальність за акціонерів;
  3. ризик збитків обмежується розміром акцій;
  4. засновники вносять майно у статутний капітал товариства, яке переходить в суму акцій.