Добровільне декларування: що це і навіщо?

Президент підписав Закон «щодо проведення одноразового добровільного декларування». Проте, що це за Закон, для кого він та до чого зобов’язує?

Одноразове декларування – добровільне подання в електронному вигляді декларації, в якій вказуються наявні у фізичній особи активи, що були отримані, придбані за незадекларовані доходи. При цьому, не потрібно буде вказувати інформацію про джерела походження задекларованих активів.

Мета такого декларування – легалізація майна, набутого внаслідок ухилення від сплати податків. Подача декларації та сплата збору звільнить особу від відповідальності за порушення податкового законодавства.

Так, українцям дають період з 1 вересня 2021 року до 1 вересня 2022 року, для того щоб подати «одноразову добровільну декларацію».

Декларацію можуть подавати фізособи, фізособи-підприємці, особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Не можуть подати декларацію юридичні особи, особи, які зобов’язані подавати електронні декларації НАЗК на підставі Закону “Про запобігання корупції”.

Крім того, держава «пробачає» громадянам та вважає, що податки були сплачені з таких активів:

1) активів, сумарна вартість яких не перевищує 400 тисяч гривень;

2) квартир, загальна площа яких не перевищує 120 квадратних метрів;

3) будинків, загальна площа яких не перевищує 240 квадратних метрів;

4) земельних ділянок, сукупний розмір яких по кожній окремій ділянці не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України;

5) один транспортний засіб.

Ставки з боку одноразового декларування:

5 % — щодо валютних цінностей на рахунках у банках в Україні;

9 % — щодо валютних цінностей на рахунках в іноземних фінансових установах;

2,5 % — щодо номінальної вартості державних облігацій України.

Крім того, збір можна сплачувати трьома рівними частинами щорічно, але ставки збору в такому випадку збільшуються: з 5% до 6%, з 9% до 11,5%, з 2,5% до 3%.

Особі, яка скористалась одноразовим (спеціальним) декларуванням, держава натомість гарантуватиме:

– звільнення від відповідальності за порушення податкового та валютного законодавства;

– неможливість відкриття кримінальних проваджень та вчинення слідчих дій за активами, зазначеними в декларації чи відносно такої особи.

Також, держава бере зобов’язання:

– не використовувати інформацію, що міститься у декларації для цілей розслідування та перевірок, не використовувати її як докази в кримінальних провадженнях стосовно декларанта;

–  не розголошувати відомості, що містяться в спеціальних деклараціях та доданих до них документах.

Тобто, даний Закон передбачає можливість подачі декларації зі сплатою податків на майно, на яке ви не можете підтвердити дохід та створює так звані стимули для «виведення з тіні» доходів, прихованих від оподаткування. Це можуть зробити, наприклад, ті, хто отримував зарплату у конверті або працював без оформлення трудових відносин.

Важливо розуміти, що дане добровільне декларування фактично є «нульової декларацією» для усіх громадян України. Це означає, що з 1 вересня 2022 року за усі незадекларовані активи може настати відповідальність. Будь-які витрати, значні покупки та різні фінансові операції будуть підпадати під більш жорсткий фінансовий моніторинг. Будь-яка сума буде оподатковуватись, якщо громадянин не зможе довести, що він вже сплачував за неї обов’язкові платежі.

Якщо громадян захоче придбати нерухомість – він зобов’язаний буде надати джерело походження даних коштів. Якщо фізична особа з банківської картки витрачає більше коштів ніж отримує та сплачує податки – також будуть відповідні запитання від податківців: «Звідки кошти?». І відповідь: «Подарунок від заощадливої прабабусі», – не зарахується.

У зв’язку з цим, я прогнозую, що малий та середній бізнес не зможе виплачувати повні «білі» заробітні плати своїм працівникам, що спричинить до скорочення штату на підприємствах. А великий український виробник значно підніме ціни на свою продукцію.

Автор: адвокат, керуючий партнер ЮК «Legal partner» Олександр Рябець.