Ще до початку повномасштабного вторгнення росії, наша держава взяла курс на жорстку боротьбу із корупцією. А після введення на території України правового режиму воєнного стану та посилення уваги з боку міжнародних партнерів до внутрішньої ситуації в країні, питанням корупції стали приділяти ще більшу увагу.
Одним із найбільш розповсюджених правопорушень, пов’язаних із корупцією є вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Відповідальність за таке правопорушення передбачена ст. 172-7 КУпАП, санкція якої передбачає відповідальність у вигляді штрафу у розмірі від 1 700 грн. до 13 600 грн. (в залежності від частини статті) з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік або без такого.
Прикладами таких правопорушень можуть бути: участь у засіданні тендерного комітету при розгляді пропозицій фізичних та юридичних осіб при наявності щодо них приватного інтересу; наявність повноважень приймати рішення щодо надання чи отримання документів дозвільного характеру (дозволів, ліцензій, сертифікатів, погоджень тощо), реєстрації, надання інших адміністративних послуг; участь та голосування в комісії по відбору на посаду при розгляді кандидатури близьких осіб.
Однак, як показує практика, правоохоронні органи дуже часто плутають поняття “потенційний конфлікт інтересів” та “реальний конфлікт інтересів”, що важливо з огляду на те, що ст. 172-7 КУпАП передбачає відповідальність лише у разі вчинення або невчинення відповідних дій в умовах саме реального конфлікту інтересів.
Так у чому ж відмінність між цими поняттями і коли саме наступає відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів?
Перш за все слід зазначити, що реальний конфлікт інтересів — це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
По своїй суті реальний конфлікт інтересів є юридичним синонімом поняття «зловживання службовими повноваження та пов`язаними з цим можливостями».
Для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як:
— наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений;
— наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;
— наявність повноважень на прийняття рішення;
— наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.
Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає.
Приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними.
Іншими словами, реальний конфлікт має місце лише тоді, коли особа, яка приймає рішення, може обирати діяти чи бездіяти, а якщо діяти у виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо чи опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанта вибору із будь-ким.
Підсумовуючи зазначене, приходимо до висновку — головна відмінність між поняттями “потенційний конфлікт інтересів” та “реальний конфлікт інтересів” полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
Автор: адвокат ЮК «Legal partner» Ілля Терещенко.