Info@stylemixthemes.com
+1 00 974 4012 0320

«Бути чи не бути правовому механізму притягнення до відповідальності порушників ПДР?» – ось в чому питання

Юридические Услуги Одесса. Адвокат Одесса. Авторское Право > Новости > «Бути чи не бути правовому механізму притягнення до відповідальності порушників ПДР?» – ось в чому питання

«Бути чи не бути правовому механізму притягнення до відповідальності порушників ПДР?» – ось в чому питання

Posted by: admin
Category: Без рубрики

Подія запровадження в Україні автофіксації порушеннь Правил дорожнього руху (надалі – ПДР) стала однією з найбільш обговорюваних та дискусійних. Доволі часто в мережі Інтернет можна наткнутись на публікації у яких автори проводять аналогію теперішніх подій зі спробою запровадження автофіксації порушень ПДР ще у 2008 році, зазначаючи про те, що «законодавець знову повторює минулі помилки».

Давайте детальніше розберемось у даній ситуації.

Так, наприкінці 2008 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» №586-VI Кодекс  України  про  адміністративні   правопорушення (надалі – КУпАП)  було доповнено, зокрема, статтею 14-1, яка покладала відповідальність за автофіксоване правопорушення правил ПДР на власників (співвласників) транспортних засобів.

Цією ж статтею передбачалась можливість власника (співвласника) транспортного засобу протягом 10 днів з дня вручення  йому  постанови  про  накладення  штрафу  повідомити про обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні   іншої  особи,  вибув  з  його  володіння  внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову  про  накладення адміністративного стягнення.

Окрім того, КУпАП було доповнено частиною 6 статті 258, яка дозволила виносити постанову без участі особи, яка притягується до відповідальності.

Однак, вже у 2010 році ці положення КУпАП Конституційним Судом України визнано неконституційними (справа №1-34/2010 за конституційним зверненням Багінського А.О.) у зв’язку із їх невідповідністю вимогам частини другої статті 8, статті 22, частин першої,  другої статті 24, частини другої статті 61, статей 62, 64 Конституції  України, вказавши на існування правової невизначеності у встановлені суб’єкта, що притягується до відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також нагадавши про індивідуальний характер відповідальності  та про те, що  відповідальність повинна нести особа, яка вчинила конкретне правопорушення.

Законом “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху”№596-VIII, який набрав чинності 08.08.2015 року КУпАП було доповнено статтею 14-2 яка зазначала, що адміністративну  відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, несуть юридичні та фізичні особи, за якими зареєстровано транспортний засіб.

У 2018 році ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів» №2262-VIII  статтю 14-2 було доповнено та викладено у новій, більш конкретизованій редакції, яка передбачає, що  адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) – несе відповідальна особа.

Відповідальною особою в розумінні КУпАП є:

  • фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб;
  • керівник юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, а у разі його відсутності особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи;
  • належний користувач транспортного засобу, відомості про якого внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів;
  • особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.

Тобто, саме на цих осіб будуть винесені протоколи про адміністративні правопорушення.

Якщо відносно власників транспортних засобів ситуація є зрозумілою, то щодо належного користувача у більшості виникають запитання.

Належним користувачем є особа, яка володіє національним посвідченням водія або посвідченням водія іноземної держави, що відповідає вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року (окрім керівника юридичної особи) та на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить. Таким  підставами є: домовленість із власником; довіреність на право користування ТЗ; договір оренди, найму чи позики; договір фінансового або оперативного лізингу, оформлення тимчасового реєстраційного талона.

Необхідною умовою притягнення належного користувача до відповідальності є наявність про нього відомостей у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів. Внести такі відомості можливо через сервісні центри МВС або «Електронний кабінет водія», шляхом заповнення електронної заяви із застосуванням кваліфікованого електронного підпису. Внесення відомостей про належного користувача регламентується Порядком №1197-2018-п, затвердженим КМУ 14.11.2018 р., який містить детальну інформацію щодо даної послуги, яка надається сервісними центрами МВС та передбачає можливість її отримання через веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС.

У випадку порушення ПДР особою, яка не внесена до Реєстру як належний користувач, постанову винесуть на ім’я власника транспортного засобу.  Як передбачено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України №13 від 13.01.2020 року, у разі виникнення такої ситуації, власник буде звільнений від відповідальності у разі звернення особи, яка керувала автомобілем на момент вчинення правопорушення до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надати документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. І лише після цього постанову про накладення штрафу на автовласника скасують.

В даній ситуації власник транспортного засобу, зможе сподіватись лише на добросовісність правопорушника або звертатися до суду.

Ще однією підставою звільнення від відповідальності буде пред’явлення власником доказів того, що транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу. Таким чином, обов’язок доказування своєї невинуватості покладається на власника транспортного засобу.

Отже, у порівняні із 2008 роком законодавець розширив коло осіб, які можуть притягнутися до відповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, однак, як ми уже зазначали у минулій публікації, на практиці не вдасться оминути ситуацій, коли до відповідальності буде притягуватися особа, яка такого правопорушення не вчиняла.

Та і взагалі постає питання про можливість створення правового механізму покарання порушників ПДР за допомогою фото- та відеофіксації, який не буде обмежувати або порушувати конституційні права.

Ще до недавнього часу, Україна залишалась однією із небагатьох країн в Європі, у якої була відсутня система фото- і відеофіксації порушень ПДР в автоматичному режимі, не зважаючи на те, що вони запроваджувались ще у 70-их роках минулого століття, до прикладу як було у Німеччині. Звичайно, навіть у розвинутих європейських країнах система автофіксації була доволі сумнівною, не обійшлось і без корупційних скандалів. Однак, більшість країн обрали напрямок по удосконаленню цієї системи, а не відмови від неї, як це зробила Україна у 2010 році. У Європі існує «принцип солідарної відповідальності», який передбачає, що камери фіксують обличчя водія, і власник авто,  який отримав повідомлення про порушення, має підтвердити поліцейським, що на фотографії за кермом перебуває дійсно він, або вказати органам правосуддя на справжнього винуватця. Якщо власник нічого не повідомив – притягнуть до відповідальності автовласника. У Шотландії, отриманих від вимірювального приладу швидкості доказів недостатньо, і для оформлення постанови треба участь ще двох свідків. У Німеччині такий контроль з відео- та фотоспостереженням взагалі має насамперед виховний характер, а вже потім каральний.

Україна намагається йти європейським шляхом, в певній мірі використовуючи «принцип солідарної відповідальності», однак лише в частині покладення всієї відповідальності за прийняте рішення про передачу управління автомобілем іншій особі на його власника.

Тому, поки система буде проходити процес удосконалення, ми знову акцентуємо на необхідності належного оформлення передачі у користування транспортного засобу іншій особі, аби в подальшому уникнути спірних ситуацій.

Ліана Джаноян, адвокат компанії “Legal Partner”

Author: admin

Добавить комментарий